Тарас Прохасько про зраджену мову, самоцензуру та гідність

«Поки ми не структуруємо в мові, в оповіді то, що відбувається в нас у голові — ми не можемо прожити того усвідомлено», — Тарас Прохасько помічає, як втрачається здатність оповідати історії. Чому це відбувається й навіщо вона нам так потрібна, чи потрібна письменнику самоцензура і що необхідно закласти у план відбудови України — слухайте в інтервʼю.

Тарас Прохасько — письменник, журналіст, один із представників Станіславського феномену. Писав, зокрема, для легендарного часопису «Четвер». Навчався на біологічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка, брав участь у Революції на граніті. Лауреат низки премій, зокрема Шевченківської 2020 року за збірку есеїстики «Так, але…».

Інтервʼюерка — журналістка Юлія Тимошенко.

Ця публікація підготовлена за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну». Її зміст є виключною відповідальністю Ukraїner і не обовʼязково відображає позицію фонду та/або його фінансових партнерів.

Програма «Партнерство за сильну Україну» — це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Метою Фонду є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.