
Як дитинство 90-х вплинуло на можливість вести свій блог | Влог #1
Notas do episódio
Щоразу, коли я сідав писати сценарій для свого каналу, мене хилило в сон. Солодкий, глибокий, як під ковдрою в дитинстві.
Я довго думав, що це втома або «просто не моє». А потім сів у Базову медитацію і подивився на це відчуття уважніше.
Це перший випуск мого влогу. Тут я не розповідаю про метод Школи Тишина, а показую, як він працює на мені: у живому часі, з усіма незручними місцями. Сьогодні про те, чому я роками не вів жодного блогу, до чого тут дитинство в 90-х і як психіка маскує страх під байдужість.
Що я зрозумів:
— «Мені це не цікаво» іноді означає «мені страшно, але я цього не бачу».
— Тіло видає реакцію раніше, ніж голова знаходить пояснення.
— Мозок, як і штучний інтелект, працює лише з тим досвідом, який у нього «завантажили». Але цей досвід можна переглянути.
👉 Хочете спробувати Базову медитацію, з якою я працював у цьому випуску? Запишіться на безкоштовну зустріч з куратором Школи, там ви отримаєте до неї доступ: https://calendly.com/tishina_school/diagnostic_session
🎬 Відеоверсія випуску на YouTube: https://youtu.be/ryMuT0hk4Fc
А у вас є справа, від якої «чомусь» хочеться спати? Напишіть у коментарях на Spotify або YouTube. Мені важливий будь-який відгук.
0:00 Замість вступу
0:46 Привіт, це мій перший влог
1:21 Три причини не вести блог
3:52 Причини виявилися відмазкою
4:52 План на 15 постів і тексти без життя
6:41 Камера вмикається, я завмираю
7:31 Тіло підказує: хочеться спати
8:03 Дивлюся на напругу в медитації
8:56 Дитинство в 90-х
11:39 Історія біля школи
15:50 Натовп і роль «сірого кардинала»
18:06 Що змінилося після практики
18:34 Як страх блокує мислення
20:52 «Це не моє» не вирок
22:00 Мозок як штучний інтелект
23:13 Про що буде цей канал
24:33 Чекаю вашого відгуку
📩 Telegram-канал Школи: https://t.me/meditationtishina
📲 Мій Instagram: https://www.instagram.com/artemgorin_sense/
Складність не вирок, а досвід, який можна переглянути. Артем Горін, Школа Тишина